Для мене листопад - це жовте листя, яке під подихом легково вітерцю танцює вальс, це сонечко, яке вже так рідко посилає нам своє тепло і через призму жовтого листу воно здається нам чаруючим, це невеличкі калюжки , вщерть заповнені багрянцем, і , нарешті, це це іменини і день народження мого коханого чоловіка.
Це все було " в ідеалі". Насправді, вийшло трохи інакше, про хворячки я вже промовчу, скажу тільки , що змоги зазнимкувати осінь і листопад не мала... і так би все і лишилось, якби не одна зустріч, яка і буде приємним спогадом про цей листопад.
Білочка завітала прямо до мого балкону, ми її підгодовуємо горіхами, зимою вона навіть на підвіконня заскакує... тоді чоловік каже: " Йди сюди, тут до тебе прийшли !" :)
Це звичайно не дистопад, але з мого балкону видно тільки вічнозелені туї :)
